В п'ятницю, 27 листопада 2020 року, віцепарох Української парафії Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі захистив докторську дисертацію в галузі богослов’я (духовність) в Інституті Духовності Папського Ґриґоріанського Університету. Тема дослідження – «Ідентичність, іконічність та духовність одруженого пресвітера в Українській греко-католицькій Церкві» («L’identità, l’iconicità e la spiritualità del presbitero sposato nella Chiesa greco-cattolica ucraina»).
У своїй докторській праці кандидат досліджував питання одруженого священства, його історичної ідентичності, богословсько-літургійної іконічності, та східної духовності. Докторант зосередив свою працю використовуючи різні суміжні дисципліни, так, що праця набрала міждисциплінарного характеру. Науковим керівником докторської праці єрея Руслана був єромонах-єзуїт Павульрадж МАЙКЛ (Pavulraj MICHAEL) – президент Інституту Духовності цього Університету.
Дослідження кандидат розділив на три частини, кожна з яких складається з трьох розділів. Перша частина праці оглядає історичні перипетії часів праведного митрополита Андрея Шептицького та патріарха Йосифа Сліпого, виклики підпільного життя, події псевдосиноду 1946 та свідчення трьох мучеників (одружених єпархіальних священників): отців Романа Лиска (1914-†1949), Миколи Цегельського (1896-†1951) та Омельяна Ковча (1884-†1944).
Друга частина дослідження розглядала біблійно-богословський, літургічний та містагогійним аналіз молитов Таїнств Подружжя (молитва над перстнями, дві молитви за наречених; ритуальна процесія зі співом тропарів «Святії мученики» та ін.) та пресвітерського рукоположення (молитва архиєрея над кандидатом (дияконом) у пресвітери; вручення Агнця-залогу в часі священничої хіротонії; містагогійна (тайна) молитва єрея під час співу «Херувимської пісні»).
У третій частині докторант намагався представили основні напрями духовності Східної Церкви, яка намагається знайти духовність, яка була б водночас священничою, подружньою, але також монашою та мирянською. «Особливою характеристикою православ’я [та східного християнства взагалі] є абсолютно однорідний характер його духовності; існує єдина духовність для усіх [життєвих станів], без жодної різниці між єпископами, ченцями чи мирянами, і це монастирська духовність. Східна духовність ніколи не погоджувалась розрізняти Заповіді та Євангельські ради [...] Отже, у світлі цієї єдиної духовності ми повинні намагатися зрозуміти високу гідність мирян-лаїків як царського священства», - зауважив кандидат цитуючи Павла Євдокімова. Докторант також спробував знайти образ духовного вітцівства, який народжується із батьківства у подружжі, і намагався представили вершину духовного проводу - харизму пресвітера-старця; як також небезпеки, пов’язані з духовним супроводом, на прикладі так званого «младостарчества» (термін яким характеризують молодих незрілих пресвітерів, які, не маючи глибокого духовного досвіду, починають займатися справами духовного керівництва).
Як розповів єрей Руслан сідельник, праця над дослідженням тривала неповних 4 роки та зазнала найбільших труднощів в часі карантину-локдауну навесні 2020 року. «Вивчаючи духовне керівництво та саму духовність у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа, я помітив великий інтерес багатьох друзів до вивчення та переосмислення ролі Літургії, східної духовності та богослов’я у духовному житті. У той же час, спостерігалась також розгубленість у «великому морі» візантійської Традиції, яка була викликана відсутністю серйозних досліджень та рефлексії, що поєднували б одночасно наукові дослідження, духовний досвід та повсякденне життя. У той же час я бачив реальність священничих сімей, яка попри все давали живий досвід віри, в такий спосіб свідчачи своїм парафіяльним спільнотам живу віру в Христа. Звідкіля походив цей зв’язок теоретичного і практичного в їхньому духовному житті? Що цінного може принести розкриття їх ідентичності та духовності для майбутніх поколінь священників? Якою є їх іконічність («приклад-який-захоочує»)? Ці та багато інших питань я ставив собі як під час навчання в Україні, так і під час другого циклу (ліцензіату) в Інституті Духовності Ґриґоріанського Університету. Як відповідь на них – народилося це дослідження у ділянці духовності», – ділиться мотивами вибору теми кандидат.
