LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Слово преподобного Єфрема Сирійського на Преображення Господнє

Слово преподобного Єфрема Сирійського на Преображення Господа і Бога Спасителя нашого Ісуса Христа

Preobrazhennia 3Нива веселить нас жнивами, виноградник – плодами для споживання, а Писання – життєдайним вченням. Але в один лише час року бувають на ниві жнива і в один лише час року у винограднику збирається виноград; Письмо ж, коли читається, завжди виділяє життєдайне вчення. Нива після закінчення жнив не та вже, що була раніше; виноградник, після збору винограду втрачає свою ціну, в Писанні ж щодня збираємо жнива, і не бракує в ньому колосків для дослідників; щодня збираємо виноград, і грона надії, які знаходимо в ньому, не вичерпуються.

Отже наблизимося до цієї ниви, щоб насолодитись тим, що виростає на цих життєдайних борознах; пожнемо на ній колоски життя, слова Господа нашого Ісуса Христа, Який сказав своїм учням: Є деякі між тут присутніми, що неJefrem Syrijskyy зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у славі своїй. По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло (Мт 16,28; 17,1-2).

Слово преподобного Йоана Дамаскина на преславне Преображення Господа нашого Ісуса Христа

Preobrazhennia 5Прийди, благочестиве зібрання, святкуймо нині свято, прийди, восторжествуємо нині з вишніми Силами. Прийдіть слухняні на поклик пророка Давида, заспіваймо Богові нашому, заспіваймо Цареві нашому, заспіваймо: Бо цар усієї землі – Бог, співайте якнайкраще (Пс 47, 8). В нинішній день на Таворі очима людськими було видно невидиме: видно було тіло земне, сяюче Божественним світлом, тіло смертне, що виливає славу Божества. Нині слухом людським чути було нечуване: бо ж Той, Хто являє Себе людиною, об’являється від Небесного Отця Сином Божим, Єдинородним, улюбленим, єдиносущним. Нині Творець і Господь всього з любові до рабів, зодягнувшись в образ раба і ставши по єству і за образом людиною, – саме нині являє в цьому образі красу Свою.

Прийдіте, позаздримо і ми послуху апостолів, підемо з готовністю на голос Христовий, визнаємо непостидно Сина Бога Живого, зійдемо на гору чеснот – і ми побачимо славу і почуємо невимовні тайни: бо воістину блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують те, що багато пророків і царів бажали бачити і чути, але не отримали бажаного (пор. Мт 13, 16-17). Отже, прийдіте і ми, пояснивши по можливості слова Божественного Писання, запропонуємо вечерю вам, добрим гостям, приправлену благодаттю Того, Хто недорікуватим дарував легкий і ясний для мови язик.

Христос, «Світло тихе святої слави Отця Небесного», «Отче Сяяння», преобразився на Таворі

Preobrazhennia 2Христос, «Світло тихе святої слави Отця Небесного», «Отче Сяяння», взяв трьох своїх учнів, «рибалок людей», щоб вийти з ними на гору. А вийшовши, преобразився перед ними, привідкриваючи завісу свого тихого Божества. І лик Його, і одежа являли дивне преображення, і Отець свідчив Йому у присутності старозавітних праведників: Мойсея-законодавця, образу померлих, що живуть у Бозі, та Іллі-пророка, образу живучих.

І добре було їм там бути, за словом апостола, хоча мова, що її вів Богочоловік у дивному преображенні з двома праведниками Старого Завіту, віщувала не світло Тавору, а темряву Голгофти.

Чому Христос переобразився перед своїми учнями? Чому бажав привідкрити своє скрите Божество лише їм кільком, а не світові? Чому страждання Його добровільні були глумом багатьох, а славне Преображення та світле в сяйві Воскресіння – видінням лише декількох? Чи не тому, що Він є «Світлом тихим»? Чи не тому, що лик Його сяє у молитві, а не у возвеличенні земної слави?

Бог, будучи Богом, став Людиною і тихо привідкриває своє Божество, щоб утвердити людей у вірі, а не вразити їх своєю потугою. Славно і дивно преображується, щоб їх преобразити. Преобразити, зробивши їх сприйнятливими на Світло тихе. Преобразити, щоб з Тавору вони з Ним могли йти на Голгофту. «Тож нехай засіяє і нам світло Його повсякчасне», щоб переображені у Господі ми переображували Таворським сіянням світ навколо.

Марія Ярема

Що більше?

Frukty vs PreobrazenniaСвого часу Господь Ісус питав книжників і фарисеїв, що більше: золото чи храм, який освячує золото; жертва чи жертовник, який освячує жертву (пор. Мт 23,16-19). Нерозумні книжники і фарисеї, можемо подумати ми, адже як вказує Господь, золото належить до храму, а жертва до жертовника, а тому храм і жертовник незрівнянно більші.

Якби сьогодні Христові довелось питати нас, то мабуть Він запитав би, що більше: свячена паска чи Пасхальне Причастя; свячена вода чи віра у Нього; освячені фрукти чи преображення серця? Цікаво, що би ми Йому відповіли.

Якось язик не повертається сказати, що паска є більш важливою, ніж Причастя, а свячена вода є більш цінною, ніж участь у Богоявленських Богослужіннях, а свячені фрукти заміняють свято Преображення. Але насправді ми часто поводимося так, що таки дійсно виглядає і Богові, і людям, що для нас важливіше освятити паску, лозу, воду чи фрукти, аніж жити з Богом. Звернімо лише увагу, як значно більшає кількість людей у храмах на свята, в які щось освячують. Звернімо увагу, як ми поводимося, коли раптом крапля свяченої води не потрапить на ту річ, яку ми прагнемо освятити. Звернімо увагу, як ми парадоксально віримо у силу освячених речей і не віримо в Бога. Що мається на увазі? Мається на увазі те, що свячена паска йде людині на духовну користь лише тоді, коли людина правдиво святкує Пасху Господню. Свячена вода є не магічною речовиною, а вимагає віри в Бога. Освячені фрукти споживаються на благо, а не на осудження тоді, коли людина живе у злагоді з Тим, Хто їх освячує. А речі освячуються навіть тоді, коли крапля свяченої води на них випадково не потрапить, але коли Бог з вишнім благословенням спогляне на нашу віру.

Що з того, що ми споживаємо свячені паску, воду і фрукти, якщо ми відкидаємо своїм життям Того, Хто їх освячує? А як ми Його відкидаємо? Нашим легковажним християнським життям. Якщо нам годі прийти щонеділі і свята до храму, а приходимо лише тоді, коли щось освячують, то хіба не є це корисливим і егоїстичним ставленням до Бога? Хіба не є це глупотою і лицемірством?

Що більше: освячені речі чи Бог, Який освячує всяку річ? Споживати паску чи живитись Христом – нашою Пасхою? Пити воду чи жити Духом, Який благословляє воду? Освячувати первоплоди чи переображувати серце Таворським Світлом? Що більше?

Марія Ярема

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі