LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці

Жировицька Богородиця

Будування і руйнування святого

Неділя 9-та по Зісланні Святого Духа. Перше послання Апостола Павла до Коринтян 3,9-17

Nedila 9 po ZSD 19. Браття, ми бо співробітники Божі, ви – Божа нива, Божа будівля. 10. За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. 11. Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос. 12. Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, – 13. кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. 14. І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; 15. а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь. 16. Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? 17. Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви.

Перше читання Святої Літургії дев’ятої неділі по Зісланні Святого Духа говорить нам про проповідування Слова Божого. Ті, які проповідують, є співробітниками Божими, а ті, які слухають, є Божою нивою та будівлею. Апостол Павло, прирівнюючи люд Божий до будівлі, називає себе будівничим. До того ж зве себе мудрим будівничим, оскільки закладає добру основу, якою є сам Христос. Каже Апостол, що різні люди продовжують будування на покладеній ним основі і застерігає їх, щоби зважали на те, як будують. Іншими словами, усі, які проповідують Слово Боже, опираються на ту саму основу, тобто на Господа Ісуса, адже якщо опираються не на Нього та Його вчення, то значить не є проповідниками Євангелія, але чогось іншого. Але кожен проповідує по-різному: одні дбайливо, інші – недбало; одні ревно, інші – ліниво; одні жертовно, інші – корисливо; одні щиро, інші – сповидно; одні прикладають до проповіді усіх зусиль, інші – половину, ще інші – лише трішки; одні тільки тим і живуть, щоб нести Слово Боже у світ, інші роблять це принагідно, ще інші – в рідких випадках. Усі однак проповідують, маючи за основу вчення Христа. Словами Апостола Павла, усі «будують»: одні з золота, інші – з срібла чи самоцвітів, ще інші – з дерева, сіна чи соломи. Далі Апостол стверджує, що ця «будова» буде випробувана у день Господній, тобто в день Суду. Буде випробувана вогнем: діла одних устояться, адже збудовані надійно, а інших – згорять, адже дерево чи солома не витримують вогню. Іншими словами, усе те, що людина робила жертовно та дбайливо на славу Божу, устоїться і стане нагородою, а те, що робила абияк – буде нічим перед лицем Божим. Все ж Апостол Павло стверджує, що і ті, які недбайливо працювали на славу Божу, спасуться, але будуть позбавлені нагороди тих, які працювали дбайливо і старанно.

Будьте спокійні – це я, не бійтеся!

Nedila 9 po ZSD 1«Будьте спокійні – це я, не бійтеся!» (Мт. 14,27) Ці євангельські слова чуємо в дев’яту неділю після Зіслання Святого Духа. Після того, як Христос здійснив чудо помноження хлібів, Він примусив своїх учнів сісти в човен і плисти на інший берег Галилейського моря. Чому примусив? Ісус знав, що цієї ночі буде велика буря. Чому свідомо посилає апостолів на небезпеку, а сам йде на гору молитися? Він немовби залишає їх... Хвилі кидають човном, темна ніч навкруги – морок, страх і відчай.

Як часто у житті піднімається буря, з’являються несподівані труднощі! Тоді нам видасться, що Бог нас покинув, що немає порятунку, ми тонемо... А Господь у цей час стояв високо й молився за світ і за тих, які внизу боролися з хвилями.

Коли нам важко, Ісус стоїть над нами, не тільки молячись, але спускається і приходить крізь бурі життя із простягнутими для порятунку руками, спокійним голосом закликає не боятися. Христос вчить переборювати труднощі, не забуваючи про постійну Божу присутність у нашому житті.

Апостоли були вражені, побачивши Господа, який ішов до них ступаючи по воді. Петро захотів наблизитися до Христа, наслідувати Його, йдучи по воді. Господь заохочує його: «Іди!» Якщо захочемо жити за Євангелієм, обов’язково почуємо голос Христа: «Йди!» Але якщо почнемо вагатися, тоді все вислизне у нас із-під ніг, як у Петра, і потонемо. «Господи, спаси мене, я гину, духовно гину, черствію, втрачаю віру», – як важливо знову звернути свій зір до Христа, присутнього біля нас постійно.

Кожен із нас, якби справді свідомо дивився на своє життя, постійно бачив би диво Божої присутності, коли наша душа, зламана і розчавлена, піднімається із дна – це більше, аніж людина, яка йде по воді.

Джерело: Архистратиг. Душпастирський вісник храму Святого Архистратига Михаїла, число 7 (41), липень 2007 р. Б.

Від маловірства до віри

Nedila 9 po ZSDВ Євангельському читанні дев’ятої неділі (Мт 14, 22-34) чуємо про маловірство. Не лише Петрове. Але й учнів взагалі. Адже, побачивши Христа, як Він ступає по морю, вони не вірять, що це Він Сам, але думають, що бачать привида. Це все відбувається відразу ж по чудесному помноженні хлібів. Бачивши таке явне і незвичне чудо, учні все ж сумніваються, що їхній Учитель може ступати безпечно по воді. Верховний апостол же, проявивши віру, виявляє її змішаною з невірою, тому Христос нарікає його маловіром.

Роздумуючи про маловірство апостолів, можна спокуситися думкою, що їм легко було вірити, а вони однак не вірили. Нам видається, що їм легко було вірити, оскільки вони були очевидцями безлічі чуд і знаків, які свідчили про явну божественну силу Христа. Можемо спокуситися думкою, що будучи на їхньому місці тоді в човні, розхитаному вітром та хвилями Генезаретського моря, ми б неодмінно повірили. Але таке мислення зовсім не відповідає дійсності нашого життя. Якщо ми не можемо повірити в усесильність Христа, живлячись Його Тілом і Кров’ю, тобто приймаючи Його Самого до свого серця, то як можемо повірити, що Він здатний заспокоїти бурхливість супротивних вітрів у нашому житті? Євхаристія не є достатнім чудом? Хіба не більшим від помноження хлібів?

Нехай, отже, Господь дасть нам ласку в нашому маловірстві звертатися до Нього, вслід за апостолом благаючи про руку допомоги. Нехай дарує нам ласку віри в Нього Живого, а не в привида, в Його всемогутність, коли стаються чуда у нашому житті, а не в збіг обставин чи природні закономірності. Нехай могутньою десницею веде усіх нас від маловірства до переконливої і несхитної віри.

Марія Ярема

Владика Діонісій в парафії свв. Сергія і Вакха в Римі: «Не біймося буревіїв, а веслуймо з вірою»

Velya Subota 2017У неділю, 6 серпня 2017 року, Божественну Літургію в українській парафії свв. Сергія і Вакха в Римі звершив Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії. Після читання недільного Євангелія Владика Діонісій звернувся до присутніх на молінні вірян із проповіддю:

Дорогі брати і сестри!

Ми слухали продовження подій, які стались після розмноження хлібів (Мт 14, 22-34). Ісус спонукав учнів увійти до човна і переправитись на інший бік моря, тобто у поганський край, тим часом як Він відпускав народ, який наситився хлібом. І сам Він пішов помолитись на самоті.

Ісус після цілоденної праці, за своїм звичаєм, іде на самоту молитись. Ісус потребує самоти, щоб зустрітись зі своїм Небесним Отцем, і послухати Отця, яка Його воля «як на небі, так і на землі». Він іде на гору, або відпливає човном, а коли знаходиться в Єрусалимі, то відходить в Оливний сад. Зустріч з Отцем – це духовна їжа Ісуса, яка дає Йому силу проповідувати Боже Царство, зціляти недужих, бісів виганяти, мертвих воскрешати…

І тут перша наука для нас. І нам необхідно зустрічатися з Богом на самоті. Ісус нам каже: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває у тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6, 6). Справді, перебування на самоті є доброю нагодою до розмови з Богом. А якщо це розмова, то треба по-перше замовчати, щоб послухати, що Господь хоче від нас. І щойно тоді можемо сказати своє слово, а це слово таке: «Так, Отче! Нехай святиться Твоє ім’я», а воно написане в усіх Його створіннях, зокрема в обличчі кожної людини; «Нехай прийде Твоє Царство» любові, доброти, краси; «Нехай буде Твоя воля, як на небі, так і на землі»… І щойно тоді можемо просити хліба і прощення; просити, щоб не впасти у спокусу і бути визволеними від лукавого. Це найпотрібніші прохання для християнського життя, і далі можемо просити все інше необхідне: «Просіть і дасться вам…» (Мт 7, 7-11) .

Зі слова Блаженнішого Святослава на 9-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Nedila 9 po ZSD 2Наскільки людина поєднана вінцем віри зі своїм Спасителем, настільки здатна перебороти зло добром

[…]

В євангельському слові [дев’ятої неділі по Зісланні Святого Духа] автор зображає Ісуса Христа, Який вночі йде до своїх учнів по воді розбурханого моря (Мт 14, 22-34). У Божому Слові образ моря завжди символізує якусь велику небезпеку, зокрема гріх, хаос. Недаремно в останній книзі Святого Письма, Одкровенні святого Івана Богослова, в описі перемоги Бога над усяким злом моря вже більше немає.

Ідучи по морі, Ісус Христос виявляє учням своє божество, що Він є Богом, Творцем Всесвіту, і ця безодня – у Його руках. Він ступає по безодні, як по суші, по воді, як по твердій земній поверхні. І ця безодня кориться Йому як Господеві. Отці і вчителі Церкви навчали, що Ісус Христос, ставши людиною, розділив із нею все, крім гріха, тому йде поверх розбурханого моря.

Очевидно, що учні, побачивши Христа в такій іпостасі, налякалися. Бо, за старозавітним розумінням, не можна побачити Бога і залишитися живим. Надто під час нічної бурі посеред моря. Тоді апостол Петро, намагаючись випробувати божество Ісуса Христа, каже: «Учителю, якщо це Ти, дозволь мені прийти до Тебе». Насправді не апостол, а Вчитель випробовує його, – його віру, довіру до Бога. І ось Петро починає іти по воді.

Ісус іде водою до переляканих учнів. 9-та неділя по Зісланні Святого Духа

Nedila 9 po ZSD 2У дев’яту неділю по Зісланні Святого Духа читається Євангеліє від Матея про бурю на морі і про те, як Ісус іде по воді до переляканих учнів (Мт 14,22-34).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців та давньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

22 І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
23 І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

Переконливе духовне значення слів Ісуса

Для того щоб зрозуміти значення даної події, потрібно звернути увагу на час. Той факт, що є вечір, означає самотність Ісуса в хвилині Його терпіння, коли інші віддалилися від Нього через панічний страх. Той факт, що Ісус спонукає своїх учнів увійти до човна й переплисти на інший бік раніше від Нього, тим часом як Він відпускав народ, і відпустивши його, пішов на гору, означає, що Він наказує їм перебувати в Церкві і перепливати море, тобто світ, аж до часу, коли Він, повертаючись у своїй славі, сам дасть спасіння всьому народу і побудує царство Ізраїля. Звільнить його від його гріхів і, раз звільнивши чи радше допустивши до царства небес, воздасть благодарення Богу, своєму Отцеві, і засяде в Його славі і в Його величі.

Іларій з Пуатьє,Коментар на Матея 14,13.

Неділя 9-та по Зісланні Святого Духа

Євангеліє 9-ої Неділі по Зісланні Святого Духа

Того часу Ісус заставив учнів увійти до човна і переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору молитись на самоті. Як звечоріло, він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ідучи по морю. Учні, побачивши, що він іде по морю, жахнулись. «То привид!» – заговорили, і з переляку закричали. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокійтесь, – це я, не бійтеся!»

Тоді Петро озвавсь до нього і каже: «Господи, коли це ти, вели мені прийти по воді до тебе!» «Іди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув: «Господи, рятуй мене!» Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого ти засумнівався?».

І як увійшли до човна, вітер ущух. Тоді ті, що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!». І, перепливши, прибули в землю генезаретську.

Від Матея 14,22-34.


Дев’ята неділя після П’ятидесятниці (1Кр 3, 9-17; Мт 14, 22-34). Біблійний коментар

Будування і руйнування святого. Пояснення Апостола на 9-ту Неділю по Зісланні Святого Духа

Ісус іде водою до переляканих учнів. Дев’ята неділя по Зісланні Святого Духа. Коментар Святих Отців

Зі слова Блаженнішого Святослава на дев’яту неділю по Зісланні Святого Духа

Проповідь Блаженнішого Святослава у дев’яту неділю після Зіслання Святого Духа, 22 сепня 2021 року (відео)

Від маловірства до віри

Слово Архиєпископа і Митрополита Ігора Возняка на дев’яту неділю по Зісланні Святого Духа

Проповідь преосвященного владики Діонісія в 9-ту неділю по Зісланні Святого Духа. 9 серпня 2020 року

Владика Діонісій Ляхович в парафії свв. Сергія і Вакха в Римі: «Не біймося буревіїв, а веслуймо з вірою»

Нехай Ти будеш основою мого життя

Вірити в Христа чи вірити у власні сили?

Будьте спокійні – це я, не бійтеся!

Ісус іде по морю. Проповідь Жана Корбона на 9-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Господь підтримує нас в наших дивних бажаннях, в яких ми пізнаємо себе і Його

Чуда є, а інколи їх нема… Чому?

Чи буває правильна віра без сумнівів?

Віра і свобода – надзвичайні дари і наша відповідальність

Маловірство бере початок із сумнівів і страху та це ще не є цілковите безвірство

Петро... почав потопати і скрикнув: «Господи, рятуй мене ». Неділя 9-та по Зісланні Святого Духа

Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі. Неділя 9-та по Зісланні Святого Духа

Господи, дозволь мені прийти до тебе. Неділя 9-та по Зісланні Святого Духа

Ісус зараз же простягнув йому руку. Неділя 9-та по Зісланні Святого Духа

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі