У дні передсвяття Різдва Христового із торжественною радістю співаємо: Готуйся, Вифлеєме, розкрийся всім, Єдеме, красуйся, Євфрате, бо дерево життя в вертепі розквітнуло від Діви. Її лоно раєм мисленним явилось, в якому – божественний сад. 3 нього ївши, будемо жити – і не як Адам помремо. Христос раждається, щоб оновити упалий колись образ (тропар).
Піснеспів закликає нас до великої радості з приводу розквіту нашого спасіння: дерево життя в вертепі розквітнуло від Діви. Деревом життя є сам Христос (див. Лк 23, 31). У церковній традиції деревом життя називаємо також святий Хрест Господній, але у цьому контексті йде мова про Христа, а не про животворящий Хрест. Так ось народження Ісуса у вертепі тропар прегарно оспівує як розквіт дерева життя від Діви, а трошки далі сказано, що не лише одне дерево життя розквітло, а цілий божественний сад. Тобто, Христос символічно представлений і як дерево життя, і як сад водночас. Він уособлює собою повноту розквіту спасіння людського роду.
Лоно Пресвятої Богородиці назване раєм мисленним, тобто раєм розумним, одухотвореним. Рай – місце перебування Бога, а тому місце блаженства, краси. Тож Пресвята Богоматір прирівняна до раю, адже у Ній завжди перебуває Бог (не лише тоді, коли носимий в Її лоні, а й після народження, коли залишається носимий Нею, Її серцем). Водночас Діва є значно вища від раю, бо райський сад хоч живий, а не розумний, не особовий, Богородиця ж є особовим образом Бога, особовим місцем Його перебування.
Тропар передсвяття Різдва готує нас до святкування не лише розквіту дерева чи саду (Христа) у раю (лоні Богородиці), але й до святкування нашого скуштування плоду з цього божественного дерева чи саду, тобто нашого сопричастя Христові. 3 нього ївши, будемо жити – і не як Адам помремо. Якщо Адам і Єва, скуштувавши забороненого плоду у давньому раю, померли, то ми, навпаки, куштуючи плід дерева життя/божественного саду – споживаючи самого Христа у таїнстві Його Тіла і Крові – оживаємо, оновлюємося, спасаємося. На те бо і рождається Христос – щоб оновити упалий колись образ Адама. Іншими словами, тропар передсвяття стверджує, що готуємося як до святкування Різдва нашого Спасителя, так і до святкування самого нашого спасіння.
Мати передсмак спасіння – це велика радість. Розділити цю радість з нами, людським родом, закликаємо наче живих осіб місто Вифлеєм1 та давній рай Єдем (Едем): Готуйся, Вифлеєме, розкрийся всім, Єдеме, красуйся, Євфрате. Ми закликаємо до радості Вифлеєм-Євфрат, так як ця земля стане благословенною через Владичне Різдво, ми закликаємо відкритися Єдем, так як його райська земля через це ж Різдво скоро наповниться знову мешканцями, які покинули її після гріхопадіння. У передсвятті Різдва, отже, закликаємо радіти та святкувати з нами, людьми, усю вселенну: землю (Вифлеєм) і небо (Єдем).
1. Вифлеєм і Євфрат вжиті тут синонімічно, так як Вифлеєм-Євфрат (Ефрата) – це назва юдейського міста, де народився Господь, недалеко від Єрусалиму, щоб відрізнити його від іншого Вифлеєму, який був розміщений на землях Завулона недалеко від Назарету (пор. Dizionario Enciclopedico della Bibbia (curatore dell’edizione italiana: Romano PENNA), Borla/Città Nuova 20022, 260-261).
Марія Ярема
