«За місто це (за село це, за святу обитель цю), і за всяке, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господу помолімся» – це прохання Мирної єктенії слідує після прохання за народ, його правління і військо. Помолившись Господеві за увесь свій народ, молимось одразу конкретніше за своє місце проживання – місто (город) або село, або обитель (під обителями слід розуміти монастирі, які часто розташовані поза містом чи селом). Молитва за конкретне місце, в якому проживаємо, вчить нас дуже конкретно любити свій народ, адже любимо свою країну через досвід любові конкретних місць у ній чи конкретних людей у ній. Але в єктенії молимось не лише за свій народ, конкретизований у своєму місті чи селі, а за «всякий город, країну», тобто за всі міста та країни. Християнин вболіває за добробут не тільки свого місця проживання і свого народу, але за всяке місто і всяку країну.
Цікавим є те, що в єктенії окремо молимося за тих, що «вірою живуть» у нашому та кожному місті чи селі, у нашій та кожній країні. Ті, що вірою живуть, – це насправді ті люди, завдяки яким благополучно існує всяке місто, село і країна. На підтвердження сказаного вартує згадати історію про заступництво Авраама за Содом і Гомору. Бог звістив Авраамові, що зруйнує ці міста через їхні беззаконня, але на прохання Авраама обіцяв змилуватися над цілими містами, якщо там знайдеться бодай десяток праведників. Знаємо з біблійної розповіді, що не знайшлося десяти праведників, тож Содом і Гомора були спалені (див. Бут 18, 20-33; 19, 24-28). Отож у святій Літургії ми молимось за тих, які у кожному місті, селі та країні живуть вірою, стягуючи Боже благословення для всього народу.
Підсумовуючи прохання Мирної єктенії про місто, село, країну, важливо ще раз підкреслити, що свята Літургія закликає нас любити свій народ через любов до конкретного міста (села, обителі), але також вболівати за всі міста (села, обителі) та всі народи.
Марія Ярема
