Після всіх висловлених прохань у Мирній єктенії слідує заклик віддати «самих себе, один одного і все життя наше Христу Богові». Вірні, даючи ствердну відповідь на цей заклик, виголошений дияконом або священиком, відповідають: «Тобі, Господи», тобто згоджуються з тим, що усе своє і навіть себе самих віддаватимуть Богові.
Не є однак легко цілковито віддати Богові себе і своє: всі свої турботи, проблеми, здобутки, плани, а також турботи, проблеми, здобутки та плани тих, кого ми любимо. Ми часто довіряємо Богові лише частково. В певній мірі довіряємо Богові, в певній вірі довіряємо собі самим, а ще в певній мірі довіряємо іншим людям. Таким чином покладаємося не лише на Бога, а також на людей та власні сили. Церква ж закликає нас віддати все Богові. Цілковито. І як приклад такої цілковитої віддачі себе і свого Богові ставить перед нами Пресвяту Богородицю та інших святих. Тому і заклик віддати все Богові розпочинається з поминання Богоматері та святих: «Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо».
Богородицю звемо пресвятою (тобто дуже святою), пречистою (дуже чистою), преблагословенною (дуже благословенною), славною Владичицею (тією, яка владарює, має владу) і приснодівою (тією, яка завжди була дівою: як до народження Христа, так і під час та після народження). Саме Пресвята Богоматір є для нас найдостовірнішим прикладом того, що можна все своє життя довірити Богові. Тож ми покликані вчитися від Пресвятої Богородиці та інших святих цілковито віддавати себе і своє Христу Богові, щоб наше літургійне «Тобі, Господи» було не пустим звуком чи формальною відповіддю на священичий заклик, але словесним висловом правдивої дійсності нашого життя.
Марія Ярема
