Воскликніте Господеві, вся земля (аудіо)

Статті

Перший воскресний (пасхальний) антифон укладений зі стихів псалма 66 (65), кінцевого славослов’я та приспіву «Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас». Усі три стихи псалма своєю темою мають славу і велич Божу: Воскликніте Господеві, вся земля, співайте ж імені Його, віддайте славу хвалі Його (Пс. 66 (65), 2). Скажіте Богові: Як страшні діла Твої, у множестві сили Твоєї леститимуть Тобі вороги Твої (Пс. 66 (65), 3). Вся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі, нехай же співає імені Твоєму, Всевишній (Пс. 66 (65), 4). Співання псалмів, які прославляють Бога, було завжди вагомою частиною як старозавітних, так і християнських Богослужінь¹. Водночас саме свято Пасхи, якого є воскресний антифон, якнайбільше підхоже для замилування Божою величчю, для воздавання Богові хвали і слави.

Перший стих антифону є закликом до вселенського хвалення Бога. Усе, що живе на землі – рослини, тварини, люди – усе покликане славити своїм буттям Бога. Рослини і тварини, а разом з ними і нежива природа, своїм буттям справді славлять Бога, свідчать Його неперевершену творчу силу і провидіння, мудрість і довершеність Його діл. Однак вони і не можуть поводитись інакше: ні рослини, ні тварини, ні нежива природа не є свідомими і не мають свобідної волі, тож не здатні ані вибирати служити Богові, ані противитись Його волі. Лише ангели та люди з усього сотвореного Богом є свідомими і свобідними, тож і здатними як любити Бога, служачи Йому з власного вибору, так і відкидати Бога, заперечуючи Його власним вибором. Тож перший стих воскресного антифону закликає всю землю з усіма її мешканцями, але насамперед людей, воскликати Богові, співати імені Його, віддавати славу хвалі Його. Лише люди з усього земного буття можуть свідомо славити Бога, і коли вони так роблять, усе, що живе на землі, хоч не свідомо, але поєднується з людьми у славленні Бога.

Правдиве пізнання величі діл Божих викликає у людей благоговійний трепет перед Всевишнім. Цей трепет пов’язаний з тим, що діла Божі справді страшні. Другий стих антифону власне закликає нас визнати це: Скажіте Богові: Як страшні діла Твої. Страшними діла Божі є не у значенні, що викликають жах, а у значенні, що викликають настільки велике захоплення, що аж трепет, дрижання проникає усе тіло. До прикладу, людина відчуває трепет, коли споглядає обшир природи з верху височезної гори або коли стоїть поблизу потужного водоспаду чи чогось подібного. Божі діла викликають у нас благоговіння, благоговійний трепет перед могутністю Його сили і любові не лише тому, що Він сотворив з нічого усе, усю вселенну з її недовідомими обширами, які міряються мільярдами світлових років, а й тому, що Син Божий став людиною, жив між нами, помер і воскрес, даючи нам спасіння. Справді страшні діла Божі. Бог настільки великий і величний, що уся величезна вселенна разом не може хоч якось протиставити Йому свою силу, тому й каже псалмопівець: у множестві сили Твоєї леститимуть Тобі вороги Твої, тобто навіть ті, які не визнають Тебе, Боже, як борються проти Тебе, у свій час, коли пізнають Тебе, леститимуть Тобі, бо зрозуміють, що незрівнянно слабші у своїй силі від множества сили Твоєї.

Пізнавши хоч трішки Божу велич, людина покликана визнати Бога своїм Господом (Паном), тож третій стих антифону закликає поклонитися Богові та співати Йому: Вся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі, нехай же співає імені Твоєму, Всевишній. Знову ж таки вся земля зі всіма її мешканцями, крім людей, самим своїм існуванням наче поклоняється та співає Господеві. Натомість людство покликане свідомим рішенням та власною волею поклонятися та співати Богові. Поклоніння – вираз визнання Бога незмірно вищим понад себе та бажання підпорядковуватися Йому, спів – вираз радості від присутності Бога та служіння Йому. Приносити Богові поклоніння та спів є належною реакцією людини, яка пізнала страшні діла Божі та Його самого.

Закінчується антифон славослов’ям: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Це найбільш звичне славослов’я в молитві Церкви, яке лаконічно, але дуже добре відображає наше поклоніння та спів Трисвятому Богові.

Приспівом першого воскресного, а також буденного, антифону є прохання про спасіння через молитовне заступництво Пресвятої Богородиці: «Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас». Чому просимо заступництва Богоматері, а не звертаємося безпосередньо до Христа, як, наприклад, це є у другому воскресному та третьому антифонах? Молитися до Бога насправді можна і за посередництвом Пресвятої Богородиці чи інших святих, і безпосередньо. У будь-якому випадку наша молитва остаточним адресатом має лише Бога. Адже ні Пресвята Богородиця, ні інші святі не допомагають нам своєю силою, а тільки благодаттю Божою, що через них на нас сходить. Молитися за посередництвом святих є зазвичай легше для нас, грішників, адже звертаємось до таких же, як ми, по природі людей, щоб вони донесли нашу молитву Богові. Можна звернутись і безпосередньо до Бога, але чи завжди є сміливість після численних упадків звертатися до Нього? Натомість до Пресвятої Богородиці чи інших святих маємо більше сміливості будь-коли звертатися, так як вони є людьми: хоч і спасенними та прославленими в небі, але все ж людьми, які ділять з нами ту саму людську природу. Ми через безліч гріхів можемо мати острах звертатися до Бога, святі ж мають повсякчасну сміливість до Нього звертатися, так як живуть у світлі Його лиця та є Його угодниками. Тож, коли просимо про заступництво Богоматері чи інших святих, то просимо їх, щоб вони, які є нам рідними по людській природі, занесли наші прохання до Бога, Якому вони рідні по спільному «мешканню» з Ним. Але завжди і у всьому центром і адресатом християнської молитви є Бог. Йому Єдиному вся земля покликана воскликати, співати, віддавати славу хвалі Його, поклонятися.