По закінченні читання Апостола лунає спів «Алилуя». «Алилуя» з єврейської дослівно означає «хваліте Господа». Це урочисто-піднесений заклик до прослави Бога, який у літургійній молитві повторюється зазвичай кількаразово. Серед біблійних книг заклик «Алилуя» особливо часто зустрічається у книзі Псалмів1. Так як співання псалмів від початку було питомою частиною християнського Богослужіння2, перейняття християнами єврейського молитовного заклику «Алилуя» є дуже зрозумілим.
У святій Літургії спів «Алилуя» вінчає читання Апостола та випереджає читання Євангелія. Його проміжне місце між обома літургійними читаннями Святого Письма дозволяє сказати, що вірні запрошені хвалити Господа, почувши благовість як першого, так і другого читання. Спів «Алилуя» у Божественній Літургії, як і в багатьох інших Богослужіннях, помережаний стихами з псалмів. Вибрані стихи рецитуються поміж урочистим співом «Алилуя». Стихи алилуарію є змінними частинами святої Літургії та залежать від дня або, якщо це неділя, від поточного гласу. У будні стихи з псалмів підібрані таким чином, щоб унаочнювати, якому святому або чому присвячений день (понеділок – ангелам, вівторок – св. Йоану Хрестителю, середа – Пресвятій Богородиці і хресту, четвер – св. апостолам і св. чудотворцю Миколаю, п’ятниця – св. хресту, субота – всім святим та поминанню покійних). Стихи алилуарію свят та їхніх посвять також органічно пов’язані з днем, тобто відображають тему свята. Неділя – день присвячений воскресінню Христовому, однак стихи недільного алилуарію прямо не відображають теми Пасхи Христової. У недільних псалмових стихах на «Алилуя» можна знайти три теми: тему спасення та величі царя, тему захисту людей у Бозі та саму «алилуйну» тему – воздавання хвали Богові. Ці теми лише дуже непрямо стосуються Пасхи3, тому мабуть у підбірці псалмових стихів на неділю домінувала інша ідея, ніж прив’язаність до пасхального тону дня. Можливо, тема «царя» з’явилася з огляду на присутність імператора/царя на недільних Богослужіннях у центральних храмах, а тема Бога-Захисника та прибіжища у Ньому – з огляду на часті воєнні дії, що точилися між християнами та язичниками, тема ж хвали Господньої органічно пов’язана з самим співом «Алилуя».
Колись, як і на прокімені, під час співу «Алилуя» читався псалом повністю, зараз же залишилися лише вибрані стихи з псалма. «Алилуя» впроваджує молільників до читання Євангелія – доброї новини про спасіння4, тож радісне, піднесено-урочисте воскликування Божої хвали є справді дуже доречним у цій частині святої Літургії5.
1.Cf. Dennis C. Smolarski, Joseph DeGrocco, A Glossary of Liturgical Terms. Liturgy Training Publications, Chicago 2017, p. 4.
2. Пор. о. Мелетій М. Соловій, Божественна Літургія. Історія – Розвиток – Пояснення, том XX. Рим 1964, с. 221.
3. Кожну людину можна назвати «царем», так як людина – найвище Боже творіння, тож благання про спасення царя, як і ствердження, що Бог є захистом для людей, можна пояснювати як благання про вічне спасіння, яке приніс Христос своєю смертю та воскресінням.
4. Слово «Євангеліє» дослівно з грецької означає «добра новина» (див. Греческо-русский словарь Нового Завета, перевод Краткого греческо-английского словаря Нового Завета Баркли М. Ньюмана / перевод и ред. В. Н. Кузнецовой. Российское библейское общество, Москва 2002, с. 94).
5. Пор. о. Мелетій М. Соловій, Божественна Літургія. Історія – Розвиток – Пояснення, том XX. Рим 1964, с. 266.
Марія Ярема
