У Квітну неділю святкуємо урочистий вхід Христа в Єрусалим – місто, з якого Він за кілька днів вийде опльованим і зневаженим в напрямку до Голготи. Літургійні тексти Квітної неділі щедро оспівують Господній вхід у святе місто, але поряд з тим акцентують увагу і на двох інших темах, а саме на події воскресіння Лазаря, яка безпосередньо передувала входу в Єрусалим, та на таїнстві Хрещення. Якщо зв’язок з воскресінням Лазаря очевидний, адже як каже святий євангелист Йоан, «тим то, власне, народ і вийшов йому [Христові] назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо [воскресіння Лазаря]» (Йо 12, 18), то зв’язок з таїнством Хрещення зовсім не такий очевидний.
Насправді колись таїнство Хрещення неможливо було прийняти у будь-який день літургійного року, а лише у визначені дні. На початках християнської літургійної традиції єдиним днем Хрещення була свята Пасха, адже сенс таїнства Хрещення полягає у тому, щоб людина померла і воскресла разом з Христом (померла для гріха і воскресла для життя у Бозі (див. Рм 6, 3-8)). Однак згодом, коли християнство стало значно поширенішим, поступово збільшувалася кількість днів, в які звершували святе таїнство Хрещення. Так, до прикладу, логічним днем звершення цього таїнства стало свято Богоявлення. Щодо Квітної неділі, то у цей день не було прийнято звершувати таїнство Хрещення, але його звершували напередодні, у Лазареву суботу. Лазарева ж субота є «запевненням спільного воскресення», як каже тропар цього дня (той же тропар є першим тропарем Квітної неділі), тобто є тісно пов’язана з Пасхою Христовою. Перед тим як самому воскреснути своєю силою, Господь запевняє учням та всім іншим, що має силу воскрешати, а також запевняє, що воскресіння – це доля усіх людей, що вмирають. З огляду на цей зв’язок Лазаревої суботи з Пасхою можна зрозуміти, чому виглядало логічним дозволити здійснювати Хрещення також у Лазареву суботу. Також здійснювали Хрещення безпосередньо перед Пасхою – у Велику суботу. Хрещення дорослих звершували у Велику суботу або на Пасху, тоді як у Лазареву суботу колись хрестили дітей1.
Саме про таїнство Хрещення cпівається у другому тропарі Квітної неділі, яка хоч і не була днем звершення Хрещення, але безпосередньо слідувала після нього. Погребавши себе разом з Тобою через хрещення, Христе Боже наш, сподобилися ми безсмертної жизні через Твоє воскресення і, заспівуючи, кличемо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє, – молимось у тропарі. Яким чином Хрещення є знаком смерті і погребення з Христом? Через занурення у воду (колись при Хрещенні занурювали у воду, а не лише поливали тіло водою; досі традиція занурення є збережена у Східній Церкві). Зануритися у воду означає померти для гріха, «не дихати для гріха», тоді як виринути з води означає воскреснути, ожити, «дихати для Бога». На знак триденного воскресіння Ісуса занурення відбувалося тричі. Хрещення – це не символічний акт долучення до смерті і воскресіння Христа, а таїнственне, невидиме (однак від того не менш реальне) вмирання та воскресіння з Христом. Через Хрещення ми реально сподобляємося безсмертної жизні, як каже тропар.
У святі Входу Господнього в Єрусалим, отже, святкуємо три події: входження Христа в безпосереднє здійснення відкуплення і спасіння людського роду, воскресіння праведного Лазаря як «запевнення спільного воскресіння» та нашу особисту смерть і воскресіння з Христом через святе таїнство Хрещення.
1. Пор. «Лазарева субота»
Марія Ярема
