У неділю, 6 вересня 2020 року, напередодні спомину про перенесення чудотворної Жировицької ікони Пресвятої Богородиці до храму свв. мучеників Сергія і Вакха в Римі, парафіяльна спільнота катедрального храму Апостольського екзархату для українців візантійського обряду в Італії молитовно відсвяткувала цю подію.
З огляду на те, що саме в неділю цьогоріч випало навечір’я спомину про перенесення чудотворної Жировицької ікони Пресвятої Богородиці до храму свв. мучеників Сергія і Вакха в Римі, яке відбулося 7 вересня 1719 року, та численну присутність у цей день в храмі парафіян Української парафії свв. Сергія і Вакха, після всіх Божественних Літургій присутні в церкві молилися молитви до Богородиці прославленої в чудотворній Жировицькій іконі та приступили до мирування благословенним єлеєм з лампади, що горить перед цією чудотворною іконою Пресвятої Діви Марії в Римі.
Довідка:
Жировицька ікона Пресвятої Богородиці – це найменша із чудотворних ікон Богородиці типу Елеуса (Замилування). Її розмір 43х56 мм. Згідно із переказом, ця ікона з’явилася в 1470 році в селі Жировичі (тепер це село в Слонімському районі Гродненської області в Білорусі).
До сьогодні залишається таємницею, хто і коли написав та хто і чому прикрив тиньком збільшену копію Жировицької ікони Пресвятої Богородиці на стіні храму Святих мучеників Сергія і Вакха в Римі, який слугував від 1639 року осідком прокураторів (офіційних представників) Київських митрополитів при Апостольській столиці. Є припущення, що цю ікону міг написати один із ченців-василіан з литовської провінції, який був у Жировичах і не бажав покидати цього місця, але з волі настоятелів прибув до Рима.
У серпні 1718 року тодішній прокуратор, священник Венедикт Трулевич, сказав мулярові Симонові Чотті розпочати реставраційні роботи в церкві Святих мучеників Сергія і Вакха в Римі. Коли майстер розпочав роботу в кімнаті, яка сьогодні є ризницею, то, знімаючи штукатурку, побачив намальоване на стіні око, а невдовзі – і друге. Прийшовши до церкви наступного дня, чоловік побачив, що те вапно, яким він забілював зображення, відпало, і показалася ціла ікона із зображенням Матері Божої з Дитям Ісусом на руках. Це була точна збільшена копія Жировицької чудотворної ікони Матері Божої (її розмір 1х1,5 м).
Через рік, на початку серпня 1719 року, почали відбуватися чудесні зцілення після молитви перед іконою.
Папа Климент ХІ (23 листопада 1700 року – 19 березня 1721 року) наказав вирізати з муру ікону й перенести до церкви для загального вшанування. Це було зроблено в ніч на 7 вересня 1719 року. Ікону перенесли і вмурували над головним престолом, де вона перебуває до сьогодні.
