У п’ятницю перед Пальмовою (Квітною) неділею ввечорі
(вступ)
«Сповнивши спасенну для душі Чотиридесятницю, закличмо: Радуйся, городе Витаніє, вітчизно Лазаря! Радійте, Марто й Маріє, його сестри! Завтра приходить Христос, щоб словом своїм оживити вашого померлого брата. Почувши його голос, злісний та ненаситний ад, дрижачи з остраху і сильно постогнуючи, віддасть зв’язаного пов’язками Лазаря. Подивляючи таке чудо, єврейський народ вийде йому назустріч з пальмовим віттям, і прибіжать діти, які привітають того, якому батьки будуть заздрити: Благословенний той, що приходить в ім’я Господнє – Цар Ізраїля!»
(Стихира на «Господи, взиваю»)
Для особистого домашнього читання: Йоана 11,1-57
(роздуми)
Як вступ до сьогоднішнього читання: Книга Буття 47-49 розділи
З книги Буття: А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.
Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його. Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальзамувати батька, й лікарі забальзамували Ізраїля. Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальзамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів.
А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке: Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся". Фараон відповів: "Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув".
І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю, і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі. Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет. Прийшли ж вони до Атад-току, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові семиденну жалобу. А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атад-току, то сказали: "Тяжка це жалоба для єгиптян". Тим то й названо його ім'ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану. Сини його, отже, зробили так, як він велів їм; вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре.
Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька. Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: "Ану ж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли". І послали до Йосифа сказати: "Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи: Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька". І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього. Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: "Ось ми – твої раби". А Йосиф каже до них: "Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога? Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям. Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших". І втішив їх і говорив до них зичливо. І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька.
А жив Йосиф сто десять років. Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми. Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: "Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, що про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові". І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: "Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості". І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальзамували його й поклали у труну в Єгипті (Бут. 49, 33-50, 1-26)
(коментар)
В середу, 8 квітня 2020 року, в Українській парафії свв. Сергія і Вакха в Римі розпочалися великопосні реколекції реколекції, які для парафіяльної спільноти провадить священник ордену Товариства Ісусового (єзуїтів) Андрій Глабше. Пропонуємо Вам переглядати ці реколекційні науки:
Вступну реколекційну науку Першу реколекційну науку
Другу реколекційну науку Третю реколекційну науку
Помолімося на завершення молитву св. Єфрема Сиріна, по можливості з доземними поклонами
Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, властолюб'я і пустомовства віджени від мене (Доземний поклін).
Духа чистоти, покори, терпеливости й любови даруй мені, слузі твоєму (Доземний поклін).
Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний на віки віків. Амінь (Доземний поклін).
Боже, милостивий будь мені грішному! Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене! Без числа нагрішив я, Господи, прости мені! (12 малих поклонів).
Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, властолюб'я і пустомовства віджени від мене. Духа чистоти, покори, терпеливости й любови даруй мені, слузі твоєму. Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний на віки віків. Амінь (Доземний поклін).
Благословенного всім вечора п’ятниці!
Слава Ісусу Христу!
