LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

У Катедральному храмі Жировицької Божої Матері та святих мучеників Сергія і Вакха урочисто відсвяткували престольне свято

У неділю, 6 жовтня, у Катедральному храмі Жировицької Божої Маткрі та святих мученників Сергій і Вакха, уросто відзначили престольний празник.

5774107316839367325

Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців католиків у Німеччині та Скандинавії, у співслужінні владики Діонісія Ляховича, апостольського екзарха для українців католиків в Італії та всесвітліших, всечесних та преподобних отців,які так чисельно прибули, на запрошення о. Любомира Костюка, парох Катедрального храму, на урочисте парафіяльне свято.

5774107316839367352

Владика Богдан роздумував над євангельським уривком від апостола і євангелиста Луки 7, 11-16 про померлого юнака з Наїна, єдиного в матері своєї, почавши такими словами: "Ми можемо тільки здогадуватися, які почуття перебували в серці Ісуса, коли він бачив цю картину. Можемо припускати з великою правдоподібністю, що дивлячися на ту вдову, яка супроводжувала свого сина, він бачив свою матір, яка не задовго буде супроводити до гробу Його власне, бездиханне тіло. Напевно наш Господь зворушився  до глибини душі, коли побачив біль цієї матері, оскільки в ньому побачив біль своєї Матері. Він її біль зробив своїм болем, не пройшов повз цей біль, він зупиняється. Він не оминає страждання людини, а приходить простягаючи руку допомоги. І вже сама присутність Ісуса серед цієї процесії, де панує наша смерть заповідає тріумф життя".

5774107316839367331

Архієрей продовжив: "Ісус присутній і тепер в долі нашого народу. Він хоче через наш народ, об’явити свою силу, для усього людства, навідавшись до конкретний людей, до конкретних родин. Скільки похоронних процесій сьогодні, можливо навіть в цій хвилині, йдуть нашими селами і містами, скільки болю, скільки крові, скільки сліз ллється українською стражденною землею. У тих страшних обставинах, наша єдина надія є Господь воскреслий, який навідується, і весь час навідувався до нашого народу, зробив його своїм народом, щоб саме був наш народ живий. Ми сьогодні молимось і співаємо: «Боже твій народ живий, нас спаси, благослови». Живий тому що Ти живий між нами. Ти нас ніколи не впустив, ми це знаємо, ми в це віримо, що Ти нас не опустиш, а особливо нині у нашому великому болі і стражданні, Ти є з нами. Ти робиш біль наших батьків і матерів, дітей - своїм болем, своїм стражданням, бо Ти вмираєш в наших синах і дочках, щоб у них разом воскреснути. Господи Ісусе, нас спаси, благослови! Але Господь не зупиняється тільки на ту тиху присутність свою, Він спрямовує слово. Слово надії до нашої України, яка як та вдова оплакує своїх синів і дочок: "Не плач!" І в тому слові є обітниця перемоги, яка вже довершилася на Голгофі, там на Голгофі Ісус переміг пекло. На нашій українській Голгофі засяє світло воскресіння, Його воскресіння".
5774107316839367332

Проповідник, поглиблюючи свою думку, сказав: "Ісус, зауважте, не зупиняється тільки на слові. За Його словом йде дія Божа. Ісус виходить на зустріч нарам, які продовжують іти, навіть почувши слово, і Він доторкається до нар, простягає свою руку, і щойно тоді процесія зупиняється. Ісус робить чудо: воскресіння. Робить те, задля чого Він прийшов і що довершиться на при кінці часів, про що заповідає Іван Богослов в Одкровенні: «Побачив я небо нове і землю нову; бо перше небо і перша земля минули... І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого. Почув я від престола голос великий, що говорив: «От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.» І сказав той, хто сидить на престолі: «От, нове творю все». (Одкр. 21, 1-5)

Мине війна, минеться біда, проте має минути також минуле, має минути усе попереднє. Так як ми вирвалися із полону того червоного дракона, він не має права знову над нами запанувати. Ми маємо молитися як народ Божий, це голос який звучить із неба, ви будете моїм народом, не дітьми гріха, неправди, несправедливості, нечесності, корупції, ні! Там нема життя, там нема майбутнього. Ми маємо стати оновленим народом, оновитися в Святому Дусі, стати новим Єрусалимом. Ми маємо пройти свій шлях з Наїну до Єрусалиму, з Єгипту до Обіцяної землі, до нового життя. Це наш план, наше покликання. І ті наші захисники, вони будують це місто нове, новий Єрусалим, який має прийти з неба на землю. Не випадково Київ називають  другим Єрусалимом, в цьому закладено глибокий  символізм, але також певне завдання для нас, щоб ми стали новим, оновленим Єрусалимом, оновленим Божим народом. Саме тоді і тільки тоді смерть над нами не буде тріумфувати і ворог буде засоромлений і відкинений з нашої Богом благословенної землі. А як це робити? Це оновлення приходить через наш народ, через мене і через тебе, сестро і брате. До нас сьогодні Господь каже: "Не плач!", і в тому є слово обітниці, що перемога, Його перемога, буде в нашому народі, але Його перемога має вершитися найперше в житті моєму, особисто я маю воскреснути, в мені має воскреснути нова надія, нова сила, нова віра, сила любові".

5774107316839367333

Завершив владика Богдан проповідь такими словами: "Дивімося на Ісуса, як Він це робить, зауважмо страждальну людину поруч себе, зупинімося, відчуймо в серці біль і співчуття, зробімо чужу скорботу, своєю скорботою, чужий біль, нашим болем, але потім, звернімось словом розради і потіхи, так як нам Бог скаже. Ми так потребуємо сьогодні один до одного бути терпеливими, вибачливими, ми мусимо дозволити, щоб Бог нас зцілював, щоб ми могли зціляти інших словом, поглядом, молитвою, але на цьому не зупинімося, бо самих слів є замало, особливо людських слів. Багато хто казав ті вдові так важко, але так от з приреченістю, бо вже нічого не поможе, нічого не поробиш. Ми маємо сказати так: "Не плач!", щоб у ньому було слово обітниці, бо Бог є з нами, бо Бог перемінить твій смуток і твій плач у радість, надію, а відтак простягнімо руку помочі, бо тільки тоді ми зупинимо ту процесію безнадії, страху, смерті. Зауважмо ще раз, що тільки тоді, як Ісус простягнув свою руку, то зупинився потік смерті і відновилося життя.

Сьогодні, дорогі браття і сестри, коли ми приносимо на цій Літургії біль і смуток нашого народу перед престіл Всевишнього, почуймо також, і допустімо до свого серця слово: "Не плач!". Нехай воно звучить в нас, як обітниця неминучої, неуникненної перемоги, Христової перемоги, в нашому народі, але також, як запрошення до праці. "Не плач!", бо ніхто плачем ще світу не перемінив. Світ можна перемінити тільки великою працею. Люби, живи любов’ю і тою любов’ю ти станеш учасником і свідком воскресіння свого і рідного народу. Амінь".

5774107316839367346

 Прес-служба парафії

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі