Впродовж трьох днів: 25, 27 та 28 грудня, в контексті різних Богослужень було виголошено чотири проповіді, метою яких було допомогти парафіяльній спільноті духовно підготуватися до празника Різдва Господа Нашого Ісуса Христа.
Цього року передріздвяні духовні науки провів о. Тарас Остафіїв, студент папської Академії св. Альфонса в Римі.
Під час першої зустрічі, 25 грудня, по завершенні Божественної Літургії проповідник застановився над причиною Воплочення Господнього згідно з думками визначних Отців Церкви: святителів Василія Великого, Йоана Золотоустого, Амвросія, єпископа Міланського. Пояснюючи ключові думки цих великих Архиєреїв, о. Тарас наголосив, що згідно з їхнім розумінням події Воплочення Господнього ми повинні у відповідному дусі радості, спричиненої приходом Спасителя, переживати це таїнство.
Відтак у суботу, 27 грудня, по завершенні Великої Вечірні отець-реколектант виголосив другу передріздвяну духовну науку. У часі спільних роздумів над уривком з книги пророка Ісаї: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло» (9, 1) всі присутні, під проводом о. Тараса, роздумували над значенням Божого світла в житті християнина.
Підсумовуючи все сказане під час цієї зустрічі, проповідник зазначив: «Кожен християнин у свій час також стає причасником світла Божого у Таїнстві Хрещення. З того часу ми стаємо носіями світла у світі. Кожен із нас стає свічкою, запаленою для світу, яка, згоряючи, дарує нам самим можливість бачити навколо себе і не заблукати. Кожен християнин покликаний стати свічкою для свого співбрата, щоб не дати йому заблукати у «тіні смертній».
У неділю, 28 грудня, під час Божественної Літургії о. Тарас звернувся до присутніх у храмі молільників із проповіддю на тему «Бог, народжений в родині мігрантів». В часі цієї науки проповідник наголосив, що Христос вже з самого дитинства став вимушеним мігрантом, бо через злобу інших Йосиф з Марією і Дитям Її мусіли скитатися в чужих краях, але ніколи не відчували себе покинутими Богом.
Відтак священик роздумував: «Яким же чином нам, що є далеко від своїх сімей, пережити подію Різдва нашого Господа у повній радості і єдності з тими, хто зараз далеко від нас?» Відповідаючи на запитання, о. Тарас підкреслив, що «для того, щоб в повній єдності зі своїми близькими зустріти прихід Спасителя на землю, в ці різдвяні свята ми маємо знайти щось таке, що є спільною реальністю для нас всіх, незважаючи на відстані». І цією реальністю, зазначив священик, є Пресвята Євхаристія: «Найтісніше нас поєднує причастя Тіла і Крові Господньої. Тому в день Різдва Господнього приймімо разом зі своїми рідними Христа новонародженого до своїх сердець за допомогою нашої віри, об’єднаймося зі своїми рідними у єдине містичне тіло, прийнявши, ми тут, а вони у своїх церквах по всій Україні, Христа у святому Причасті, Який дарує себе нам кожної Літургії».
На завершення недільного дня після вечірньої Божественної Літургії о. Тарас виголосив завершальну, четверту, духовну науку, під час якої застановився над питанням Божої справедливості, особливо в часі страждання невинних. Роздумуючи над цією темою, священнослужитель зазначив, що через гнітючу несправедливість, спровоковану Іродом, загинули безневинні діти; Христа новонародженого також торкнулася ця несправедливість, бо Він змушений був скитатися по чужих землях, втікаючи від переслідування. А в зрілому віці Господь перетерпів несправедливий засуд і смерть. Тому, якщо запитуємо про Бога у часі несправедливості, маємо ствердити: Він страждає з пригнобленими, страждає від несправедливості.
«Завжди і безкінечно добрий і милосердний Господь, поважаючи нашу свободу, страждає, коли ми її вживаємо для того, щоб шкодити, нищити, завдавати болю і страждань собі та іншим. Він чекає аж до останнього подиху злочинця на його покаяння, але якщо переповнений злом чоловік не покається, то справедливий Господь засудить його до вічності в пеклі. Ось де справедливість Божа», – підсумував о. Тарас.
Відтак священик побажав усім глибоко пережити великий празник Різдва Господнього із радістю в серці, об’єднаними у вірі і причасті Тіла Господнього зі своїми близькими, несучи світло Боже до тих, хто блукає в «тіні смертній», і в молитві за навернення тих, хто вживає Богом дану свободу для помноження несправедливості в світі, та за торжество правди, миру і справедливості.
