У вечір п’ятниці перед Акафістовою суботою
(вступ)
З книги Буття: Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: Аврааме! Той же відповів: Я тут! Бог сказав: Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу. Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог.
На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: Побудьте тут з ослом, а я з хлоп'ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас. Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: Батьку! - А той: Що тобі, сину? Ось, каже він, вогонь і дрова; а де ягня на всепалення? Авраам же: Бог подбає собі ягня на всепалення, сину. І йшли вони обидва разом. Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв'язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого. Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: Аврааме, Аврааме! Той відповів: Я тут! І сказав (Бог): Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене.
Коли Авраам підвів очі свої й дивиться - аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце Господь явився, як то й посьогодні кажуть: На горі, де Господь явився. Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба; і сказав: Клянуся мною самим - слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу (Бут. 22, 1-18).
(коментар)
1. «Раду предвічну відкриваючи Тобі, Отроковице, Гавриїл представ, Тебе вітаючи й звіщаючи: “Радуйся, Земле незасіяна; радуйся, Купино неопалима; радуйся, Глибино непроглядна; радуйся, Мосте, що на Небеса переводиш, і Ліствице недосяжна, яку Яків видів; радуйся, Божественний Сосуде манни; радуйся, Звільнення від прокляття; радуйся, Адамове Покликання, – з Тобою Господь!”»
2. «“Являєшся мені як людина, – говорить Нетлінна Отроковиця до Архистратига, – і як же віщаєш слова надлюдські? Бо сказав єси, що буде Бог зо мною і вселиться в утробу мою. І як же стану я, скажи мені, краєм безкрайнім і місцем священним Того, Хто над Херувимами? Не мани мене оманою, бо не пізнала я насолоди, не посвячена я в тайну подружжя, як же зможу я Дитя родити?”»
3. «“Там, де хоче Бог, перемагається порядок природи, – говорить безплотний, – і те, що понад людину, сподіюється. Моїм віруй істинним словам, Всесвята Пренепорочная”. Вона ж воскликнула: “Хай станеться зо мною нині по слову твоєму, і народжу Безплотного, що плоть од мене прийме, щоб Він через це з’єднання привів людину до первісного достоїства, як Єдиний Сильний”»
(Стихири посної Тріоді на «Господи, взиваю»)
(роздуми)
Молитва: Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо Тобі, раби твої, Богородице. А Ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати Тобі: Радуйся, Невісто неневісная!
Благословенного всім вечора п’ятниці!
Слава Ісусу Христу!
