У середу п’ятої седмиці увечорі
(вступ)
«Став я спотиканням для людей, роблячи як земний – земне; подружжям зв’язався я за Твоїм велінням – і переступив його, осквернивши ложе моє. Ти, що з землі мене сотворив, – не погордуй творінням Твоїм; Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене»
(Стихира посної Тріоді на «Господи, взиваю»).
(роздуми)
З книги Буття: Як Аврамові було дев'ятдесят дев'ять років, з'явився Аврамові Господь і сказав йому: Я - Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний. Я зроблю союз мій між мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми. І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім'я, бо батьком многоти народів я тебе зроблю. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе. І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі. Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом. Далі сказав Бог до Авраама: Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати (Бут. 17, 1-10).
(коментар)
Вибрані стихири з Великого Канону за грецьким алфавітом – 24. Творіння святого Андрея Критського. Після кожної із цих стихир творимо доземний поклін, або, кому є важко чинити поклони – три малі поклони.
А
Все життя моє з блудницями та митарями стратилося, тож чи зможу хоча б на старість покаятися у всьому, що согрішив я? Будівничий усіх і Лікарю недужих, – Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
В
Тягар недбальства держить мене, у болоті валяюся, стрілою підстрелений Веліяла, й оскверняю те в мені, що за Образом. Ми недбайливі – Ти навертаєш, ми прогрішили – Ти визволяєш: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Г
Став я спотиканням для людей, роблячи як земний – земне; подружжям зв’язався я за Твоїм велінням – і переступив його, осквернивши ложе моє. Ти, що з землі мене сотворив, – не погордуй творінням Твоїм; Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Δ
Катом став я для душі моєї, плоті моїй догоджаючи, демонів посміховиськом став я – насолод і неподобств невольник. Благоутробієм Твоїм пощади, Прогонителю демонів; Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Е
Власновільно согрішив я над усіх, тим-то й полишено мене; маю противника душі моєї – плотське мудрування, і затьмарює мене. Просвічення сущих у темряві і Провіднику заблуканих, – Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Ζ
Житиме, – говорив пророк, – душа моя, Господи, і восхвалить Тебе, знайди овеча заблукале – мене, і причисли мене до стада Твого; дай мені час покаяння, щоб, стогнучи, волав я до Тебе: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Н
Согрішив, согрішив я, знехтувавши повеління Твої, Христе Боже, милостивий будь мені, Доброчинцю, щоб прозрів я внутрішніми очима, і уник темряви, і зо страхом заволав: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Θ
Звірі мене хижі оточили, але з їхніх пазурів вирви мене, Владико: Ти бо хочеш, щоб спаслися та до пізнання істини прийшли всі люди, як Творець, і з усіма й мене спаси; Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
І
Ліком будь мені, Доброчинцю, Ізбавителю, Спасе мій, і не відкинь мене; поглянь – лежу я в беззаконнях, і піднеси мене як Усесильний, щоб і я ісповів діяння мої і волав до Тебе: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
К
Сховавши талант, даний мені, я, мов немудрий слуга, в землю закопав; і мене, як негодящого, осуджено, і не дерзаю надалі просити Тебе: як Незлобивий, ущедри мене, щоб і я візвав: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Λ
Ти, що висушив джерело страждань кровоточивої, коли та доторкнулася до країв одежі Твоєї, дай мені відпущення прогрішень – тому, хто з безсумнівною вірою до Тебе прибігає, і прийми мене, як і її, і зціли мою болість; Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
М
Будеш сидіти на престолі, Ти, що сотворив словом Небо і землю; будемо всі предстояти, ісповідуючи Тобі гріхи наші; перед днем отим у покаянні мене прийми, – Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
N
Зглянься поглядом добросердим, і будь до мене милостивий, Єдиний Спасе, струмені зцілень даруй бідній моїй і окаянній душі, відмий від бруду діл моїх, щоб заспівав я: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Ξ
Мечі приготував Веліял, уполювати поспішаючи смиренну мою душу; чужим учинив він мене просвіченням від пізнання, Щедрий, Лиця Твого. Сильний у кріпості, з тенет його витягни мене, – Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
О
Увесь став я рабом пристрастей, покинувши Закон та Божественні Писання, – всього мене зціли, Доброчинцю, що став таким, як я, ради мене, Благий; наверни мене, Щедрий, пристрастей Очистителю: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
П
Блудниця сльозами змочує* пречисті і чесні ноги Твої,* всіх закликаючи прибігати* і приймати звільнення від гріхів своїх.* Її віру подай і мені, Спасе, щоб голосити до Тебе:* Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Р
Скверну очисти душі моєї, Ти, що мене ради зубожів і младенствував плоттю, краплю милости Твоєї низпославши немічному й окаянному, Христе: омий од скверни, вилікуй недужого, – Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Σ
Утверди, Владико, душу мою до Тебе прибігати і Тобі завше служити, Ти бо Покров мій єси і Хоронитель, і заступництво, і допомога; сподоби мене, Боже-Слове, взивати у дерзновенні: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Τ
Стіною непохитною будь нам, Ісусе Спасе, і Милостивий Боже, бо ложжю звичаїв і діл упали ми; але піднеси, як Доброчинець, творіння і примирися, як Щедрий. Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Υ
Сином блудним став я, розтративши багатство, від голоду нині тану. Під захист Твій прибігаю: прийми мене, як і того, Отче Благий, і причасником трапези удостой бути, щоб голосив я до Тебе: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Φ
Із заздрости позбавив Раю первозданного злоначальник; сказавши «Пом’яни!» на Древі, розбійник повернув Рай. А я, вірою і страхом, «Пом’яни мене!» волаю до Тебе; Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Χ
Руку мені простягни, як Петрові, і возведи з глибини, Боже, благодать і милість мені подай, молитвою Всенепорочної Матері, що Тебе породила без сімені, і святих Твоїх усіх: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Ψ
Співця Твого кожноденного – прийми мене, Агнче, що береш гріх мій; душу і тіло всеціло в руки Твої передаю, і вночі, і вдень спрагло взиваю до Тебе: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Ω
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:
О, невимовне Твоє благоутробіє, Преблагий, Незлобивий Господи! О Безгрішний і Щедрий, не відкинь мене від Лиця Твого! – щоб і я подячно, радіючи й співаючи, взивав до Тебе: Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
О, невимовне сходження! О, небувалого Різдва пречудність! О, як Діва Младенця Тебе і носить в обіймах своїх – Творця і Бога! Ти, що з Неї воплотитися зволив, Доброчинцю – Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.
Благословенного всім вечора середи!
Слава Ісусу Христу!
