У суботу четвертої седмиці увечорі
(вступ)
Біблійний уривок:
Псалом 103
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, ти вельми великий!
Ти одягнувся величчю і красою, ти світлом, наче ризою, покрився.
Ти розіп'яв, неначе намет, небо, ти збудував твої горниці у водах.
Із хмар собі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.
Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне − слугами своїми.
Ти заснував землю на її підвалинах, не захитається по віки вічні.
Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.
Перед погрозою твоєю вони тікали, перед голосом грому твого тремтіли.
Підвелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.
Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.
Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.
Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.
Над ними кублиться небесне птаство, з-поміж гілляк дає свій голос.
Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх.
Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям, щоб хліб із землі добували: Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.
Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.
На них гніздяться птиці; бусли – на кипарисах їхнє житло.
Високі гори для оленів, скелі − для зайців притулок.
Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід.
Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.
Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога для себе просять.
Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх норах.
Виходить чоловік до свого діла, і до своєї праці аж до вечора.
Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.
Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.
Там кораблі проходять, є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.
Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.
Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.
Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.
Зішлеш свій дух, – вони оживають, і ти відновлюєш лице землі.
Нехай слава Господня буде повіки, нехай Господь радіє творами своїми.
Спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, вони димують.
Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, поки буду жити.
Нехай буде приємна йому моя пісня; у Господі я веселитимусь.
Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа.
(коментар)
У суботу і неділю як ви добре знаєте, ми поклонів не чинимо, так як це є дні великої радості воскресіння Христового. На завершення цього розважання ми хотіли б помолитися за кожного з вас так звану «тиху молитву», якою священник молиться підчас співу 103 псалма за своє служіння і за людей йому довірених:
Священник читає молитву: (7) Боже великий і дивний, що несказанною добрістю і багатим промислом усім управляєш, і дав нам земні добра й запевнив нам обіцяне царство уділеними ласками впродовж цього дня, остерігши нас від усякого лиха! Дай нам і решту непорочно докінчити перед святою Твоєю славою і величати Тебе одного і доброго, і чоловіколюбного Бога нашого.
Бо Ти Бог наш і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Благословенного всім суботнього вечора!
Слава Ісусу Христу!
