Вже полум’яне оружжя не охороняє врат єдемських, на нього бо прийшло преславне погашення – Древо хресне; смерти жало і адову перемогу прогнано, і став Ти, Спасе мій, перед тими, що в аді, кличучи: Увійдіть знову в рай, – такими словами кондака молимось у Хрестопоклонну неділю.
Хрест часто представлений у літургійних текстах як дерево, насаджене на землі, що протистоїть дереву пізнання добра і зла, насадженому у райському саду. Хресне дерево оживило людей, а райське умертвило. У кондаку ж маємо інший образ протиставлення: хрест тут постає як зброя, що протидіє іншій зброї (оружжю) – полум’яному мечу, яким херувим охороняє рай (див. Бт 3, 24). Хрест Христовий могутніший, ніж полум’яний меч херувима, адже погашує останнього кров’ю Христа: Вже полум’яне оружжя не охороняє врат єдемських, на нього бо прийшло преславне погашення – Древо хресне.
Цікаво те, що херувим з мечем був виставлений Богом, щоб загородити людині доступ до раю, а точніше до дерева життя. І також Бог у свій час погашує цей меч та відкриває дорогу. Що таке дерево життя? Це одне з особливих дерев Едему-раю. Таких особливих дерев було два: дерево пізнання добра і зла та дерево життя. Дерево пізнання добра і зла – те, плоди якого було заборонено споживати та яким спокусились прародичі. Дерево життя – те, плоди якого не було заборонено людині споживати до гріхопадіння, але яке стало для неї небезпечним після упадку. Чому небезпечним? Це випливає зі слова Писання: «І сказав Господь Бог: Оце чоловік став, як один з нас [після гріхопадіння], знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з’ївши, не став жити повіки!» (Бт 3, 22). Невже Бог не хотів, щоб людина жила повіки і тому боявся, що вона споживе плоди з дерева життя? Зовсім ні! Просто споживати плоди з дерева життя у гріховному стані означало би вічно жити у гріхові, тобто вічно бути нещасливим. Цього Бог не хотів для людини, тож поставив херувима з мечем, аби не допустив грішну людину до райського дерева життя. Що ж стається, коли Христос помирає на хресті? Він очищає людство від гріхів. Гріхи людей Господь узяв на себе, виніс їх на хрест та знищив своєю животворчою смертю. Тож тепер херувим міг відступити, бо очищена Христом людина могла уже вільно споживати плоди з дерева життя і жити вічно з Богом, жити у блаженстві. Тому саме сказано у кондаку Хрестопоклонної неділі, що Древо хресне погасило полум’яне оружжя.
Друга частина піснеспіву продовжує тему входження людини в рай завдяки розп’ятому і воскреслому Христові: Смерти жало і адову перемогу прогнано, і став Ти, Спасе мій, перед тими, що в аді, кличучи: Увійдіть знову в рай. Після гріхопадіння людини Бог вигнав її з раю та поставив херувима з мечем, щоб зберегти людину від вічного життя у гріхові, а коли прийшла відповідна година, Бог взяттям на себе гріхів людини начебто «вигнав» її тепер з аду, закликаючи повернутися до вічного життя у благодаті.
Марія Ярема
