LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Сам і нині прохання рабів Твоїх на пожиток сповни

DyjakonПісля піснеспіву «Єдинородний Сину» слідує Мала єктенія. Ця єктенія відрізняється від попередньої єктенії (тієї, що після першого антифону чи зображального) лише кінцевою молитвою. Більша частина молитви читається священиком тихо, вірні чують лише заключну фразу-славослов’я. Ось текст молитви під час Малої єктенії після «Єдинородний Сину»:

Господи Боже наш, Ти, що дарував нам ці спільні й суголосні молитви, Ти, що обіцяв вволити прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, сам і нині прохання рабів Твоїх на пожиток сповни, подаючи нам і в теперішнім віці пізнання Твоєї істини, і в будучому даруй життя вічне. Бо Ти благий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Молитва розпочинається твердженням, що свята Літургія, в якій беремо участь, є даром Божим (Ти, що дарував нам ці спільні й суголосні молитви). Саме слово «Літургія» означає «спільне діло», тож під «спільними і суголосними (тобто у спільності голосів) молитвами» найперше розуміється власне Літургія. Визнавши можливість спільно молитися даром Бога, священик далі начебто нагадує Господеві Його обіцянку, записану в Євангеліях: «Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт 18, 19-20). Таке «нагадування» насправді служить не для Бога, а для людей. Священик, молячись в імені всієї зібраної спільноти, оцим «нагадуванням» утверджує цю спільноту в переконанні, що Господь вислухає її молитву, адже Він Сам це обіцяв. Як колись апостолам, так і нині нам Христос вволює прохання двох або трьох, що згодяться в Його ім’я. Але чи всі прохання? Молитва перед третім антифоном добре підкреслює, що Бог вволює лише ті прохання, які людям на пожиток, тобто корисні. Чи нема суперечності між тим, що Господь в Євангелії обіцяв, що Отець дасть «що б там не було», якщо проситимуть люди, зібрані в ім’я Христове, та тим, що тут мовить священик у тихій молитві, де сказано, що Бог дає лише те, що на пожиток, а не «щоб там не було»? Насправді нема суперечності, бо тут ключовим поняттям є бути зібраними в ім’я Господа. Якщо люди справді збираються в ім’я Господа, а не в ім’я себе самих чи своїх інтересів, то що б вони не просили, це завжди буде прохання правдиво корисного – того, що йде на пожиток. Якщо ж люди збираються не в ім’я Христове, то обітниця Господа сповнити усе прошене їх не стосується.

Коли у тихій молитві перед третім антифоном священик молиться про сповнення прохань на пожиток, то конкретизує ці прохання: подаючи нам і в теперішнім віці пізнання Твоєї істини, і в будучому даруй життя вічне. Прохання про пізнання Божої істини і про життя вічне є направду проханнями на пожиток. Щодо істини, то тут добре підкреслено, що вона одна і не залежить від нас (ми не є творцями істини чи істин, ми лише пізнаємо істину). Щодо життя вічного, то в своїй сутності воно належить лише Богові (усе сотворене є скінченним по природі), але знаємо, що Бог хоче ділитися з нами вічним життям, тож і просимо, щоб нам сподобитися цього в майбутньому віці.

Маємо сміливість «нагадувати» Богові про Його обітниці, просити Його про те, що нам не належить, лише тому, що Бог благий і чоловіколюбець. Про це і говорить заключна частина молитви, традиційно побудована у формі славослов’я.

Марія Ярема

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі