LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Блаженні

BlazenstvaЯкщо не беруться воскресні антифони, замість третього антифону співаємо «Блаженні» – уривок з Євангелія від Матея (5, 3-12). «Блаженні» є дослівно взяті з Євангелія, лише трішки змінений порядок (в Матея спочатку подане блаженство про лагідних, а тоді про плачучих, тоді як в святій Літургії навпаки), а також вставлене на початку прохання благорозумного розбійника до Христа, щоб пом’янув його у своєму Царстві, взяте з Євангелія від Луки (23, 42). Літургійно ми співаємо прохання розбійника у множині, так як звертаємося до Господа від імені себе самих, спільноти молільників. «Блаженні» у Божественній Літургії звучать, отже, так: У царстві Твоїм пом’яни нас, Господи. Блаженні вбогі духом, бо їх є царство небесне. Блаженні плачучі, бо вони утішаться. Блаженні лагідні, бо вони наслідять землю. Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні вигнані за правду, бо їх є царство небесне. Блаженні ви, коли зневажатимуть вас, і виженуть, і говоритимуть усяке лихе слово на вас неправдиво, мене ради. Радуйтеся і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах.

Прилучення благання розбійника до блаженств не є безпідставним, адже це благання про входження у вічне Царство Христове задає тон усім блаженствам. Лише два блаженства мають безпосередню згадку про Царство, але попри те всі вони мають своє остаточне звершення саме у Царстві Божому. Розбійник просив Христа, щоб Він пом’янув (згадав) його, тим самим благав про те, щоб йому увійти в Царство (що ж іншого могло б означати прохання «згадай про мене»?). Так і блаженства говорять нам про Царство. Адже найвища радість, щастя, блаженство сповнюється саме у Бозі, у вічному царюванні з Ним. Також всі обітниці блаженств (утішаться, наслідять землю, наситяться, помилувані будуть, Бога побачать, синами Божими назвуться) остаточно звершаться у Царстві Небесному. Про це виразно говорить остання обітниця: нагорода ваша велика на небесах. Навіть такі, на перший погляд, земні обітниці, як наслідування землі та насичення, знайдуть своє повне звершення у вічному Царстві. Щодо землі, то окрім наслідування тієї, по якій ходимо, ми покликані наслідувати нову – ту, про яку йдеться в книзі Одкровення (21, 1). І окрім насичення тілесною їжею, яка призначена для живота і яка буде знищена (пор. 1 Кр 6, 13), ми покликані насититися Божим хлібом, який дає правдиве і вічне життя, згідно з словом Господа: «Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає» (Йо 6, 33). Ми покликані також напитися водою, яка призначена не для втамування тілесної спраги, а тією, яка «струмує в життя вічне» (Йо 4, 14).
Блаженні вбогі духом – щасливі ті, які своїм духом ні до чого минущого не прив’язані: ні до людей, ні до статків, ні до слави, ні до статусу, ні до чого земного. Будь-яка прив’язаність людського духа до чогось або когось, що не є Богом, позбавляє людський дух повноцінного блаженства, бо людина трепече, щоб не втратити об’єкт своєї прив’язаності.

Блаженні плачучі – щасливі ті, які вміють гідно плакати: плакати за свої гріхи, плакати за негаразди ближніх, плакати разом з тими, які плачуть. Щасливі ті, які готові зазнавати смутку, аби лише не зрадити правдиві цінності, які готові втратити щось, аби лише не втратити благодать Божу. Не йдеться про те, що блаженними є ті, які плачуть з власного егоїзму, легкоранимості, заздрості чи чогось подібного.

Блаженні лагідні – щасливі ті, які вміють тихо, смиренно, терпляче реагувати на не тихих, не смиренних, нетерплячих людей або ж лихі обставини.

Блаженні голодні і спрагнені правди – щасливі ті, які шукають правду, а не земну вигоду, які вибирають правду навіть тоді, коли позбавлені хліба.

Блаженні милостиві – щасливі ті, які виявляють милість, милосердя, любов людям, навіть тим, які до них не виявляють навзаєм цих чеснот.

Блаженні чисті серцем – щасливі ті, які у серці замишляють лише добро, які щиро чинять добро по своєму розумінні, які чесні перед собою та іншими.

Блаженні миротворці – щасливі ті, які залагоджують суперечки і руйнують ворогування між людьми, які дбають про добре ім’я і добре буття інших.

Блаженні вигнані за правду – щасливі ті, які вміють бути звільненими з роботи, усуненими від влади, викиненими з власного дому чи спільноти заради правди. Щасливі ті, для яких правда є одна і нею є Христос (пор. Йо 14, 6).

Блаженні ви, коли зневажатимуть вас, і виженуть, і говоритимуть усяке лихе слово на вас неправдиво, мене ради – щасливі ми, якщо вміємо бути християнами завжди і всюди, якщо ради Христа готові терпіти зневаги, вигнання і наклепи.

Нагорода велика на небесах усім вбогим духом, плачучим, лагідним, голодним і спрагненим правди, милостивим, чистим серцем, миротворцям, вигнаним за правду, зневаженим, обмовленим Христа ради. Обітниця нагороди на небесах водночас не заперечує можливості нагороди на землі. Часто Бог винагороджує земними благами тих, які живуть своє земне життя блаженно з точки зору вічності. Звісно, не всі блаженні зазнають земних нагород, але цим їхнє блаженство нітрохи не применшується, навпаки: чим більше земне випробування, тим більше блаженство вічності.

Свята Літургія сама у собі є спільним ділом Бога та людей, тобто є ділом Царства Божого. Спів євангельських Блаженств у ній лише посилює це розуміння.

Марія Ярема

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі