LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Малий вхід

Malyi VhidПід час співу вірними третього антифону або Блаженних священик і, якщо є, диякон виходять дияконськими дверима зі святилища та стають перед Царськими воротами (центральні двостулкові двері іконостаса, що ведуть до престолу у вівтарі), щоб по закінченні співу та тихої молитви здійснити так званий «Малий вхід» – вхід у Царські ворота з Євангелієм у руках. «Малим» цей вхід названий на противагу до «Великого», коли священик вносить через Царські ворота приготовані для Євхаристії дари. Тут же урочисто вноситься Євангеліє. Вважається, що у давні часи цей вхід був початком святої Літургії, тоді як усе попереднє – спів псалмів (сучасні антифони чи зображальні) виконувався вірними в очікуванні на прихід єпископа. Без єпископа у часи ранньої Церкви Євхаристійна Служба не звершувалася. Тож сьогодні урочисте внесення Євангелія на Малому вході, з одного боку, нагадує нам про урочистий вхід єпископа для служіння Євхаристії, яким починалася колись свята Літургія, а з іншого боку, готує нас до проголошення Слова Божого, яке незадовго по цьому слідує.

Але ще перед тим, як священик (і диякон, якщо є) здійснить Малий вхід, він молиться тиху молитву, яка звучить так: Владико Господи Боже наш, що установив на небі чини і воїнства ангелів і архангелів на служіння Твоєї слави, вчини зі входом нашим, щоб був входом святих ангелів, які сослужать нам і разом славословлять Твою благість. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Ця молитва, яка повністю читається тихо, власне відображає те, що колись це був початок святої Літургії, адже священик просить, щоб разом з ним увійшли в святилище святі ангели, які сослужать (співслужать) людям, коли вони моляться Божественну Літургію, і славословлять разом з ними Божу благість (доброту). Ангели і архангели згруповані у чини і воїнства, як сказано у цій молитві, а Бог є Владикою і Творцем усіх цих чинів і воїнств. Щодо чинів, то маємо церковне вчення про дев’ять ангельських груп (чинів), які відрізняються між собою виконуваними функціями у служінні Богові, а щодо воїнств, то звемо так ангельські групи з огляду на їхню небесну (див. Од 12, 7-9) та земну війну з падшими ангелами (нечистими духами).

Після цієї молитви, якщо є диякон, відбувається короткий діалог між священиком та дияконом (тихо), під час якого диякон каже: Благослови, владико, святий вхід, на що священик відповідає благословенням, звертаючись до Бога: Благословен вхід святих Твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Під входом у цьому благословенні слід розуміти не лише буквально виконуваний вхід диякона та священика у Царські ворота, але кожен вхід християнина, куди б він не увіходив (у храм, у хату, на робоче місце, у гостину і т.д.), – кожен вхід християнина має бути благословенний Богом. І Бог хоче благословляти наші входи, однак важливо, щоб ми не входили у ті простори, де Боже благословення не може на нас спочивати (у місця гріха).

Після закінчення співу антифону або Блаженних та по здійсненні Малого входу диякон чи священик (за відсутності диякона) виголошує: Премудрість, прості. Титулом «Премудрість» в літургійній традиції називаємо особу Ісуса Христа або Пресвятої Богородиці. Переважно цей титул відносять однак до Христа і в контексті святої Літургії він стосується саме другої Особи Божої. Чому звемо Христа Премудрістю? Тому що є численні натяки в Старому Завіті на божественність носія цього титулу. Зокрема сказано, що Премудрість брала участь у творенні світу (див. Прип. 8). Якщо слово «Премудрість» має у собі глибоке значення, то наступне – «прості» є звичайним закликом встати. Виглядає, що колись вірні сиділи під час співу антифону або Блаженств, тому й була потреба закликати їх встати. Сьогодні натомість цей заклик не має якось значення, так як вірні моляться святу Літургію стоячи.

На виголос «Премудрість, прості» вірні відповідають фактично зверненням до самих себе: Прийдіте, поклонімся і припадім до Христа та завершують це звернення приспівом антифону (недільним приспівом є Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо Тобі: Алилуя). Заклик прийти і поклонитися є насправді влучною відповіддю на виголос священика про Христа-Премудрість, Який священнодіє Божественну Літургію і приноситься в ній у жертву.

Марія Ярема

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі